Львів, Зимна Вода, 4 км від кільцевої дороги

  • Facebook
  • Pinterest
  • Instagram

© 2019 WEST STAR

+380970326349

+380938672447

+380501344528

Пошук
  • Anna Tarasiuk

Міфи про безпородних коней, в які давно варто перестати вірити

Оновлено: сiч 30




Елітність кінного спорту просто зашкалює. Імена чемпіонів пам’ятають не одне десятиріччя, а ціна на їх потомків сягає шестизначних цифр. Люди цікавляться походженням коня, спортивними результатами його батьків, та екстер’єром прадідів. Чекайте, а що то там побігло по полі, гордо задрав хвіст? Та то ж безпородка, кому воно треба — хай собі скаче. Хіба не так?

Але якщо розібратися, чим коник невизначеного походження гірший за коня, в якого пращури розписані до п’яти поколінь? От лише кілька міфів про безпородних коней, в які давно варто перестати вірити.

Від цього стереотипу все і йде. Начебто, вони не такі гарні, не такі талановиті, а до того ж — їх так багато, що можна запросто пустити безпородного коника на трелювання лісу або московську ковбасу. Насправді, все зовсім не так. То, як кінь виглядає — результат не тільки генетики, а й догляду. Існує чимало симпатичних коней, які не мають голубої крові, але це аж ніяк не впливає на їхню зовнішність та характер. Та й взагалі, стандарти породи — мінливий концепт. Адже їх визначають міжнародні асоціації, тож рік від року, навіть породисті коні можуть не зустріти оновлених стандартів. Та й в принципі, говорити про чисту кров після тисячорічної історії конярства досить зухвало. 100% чистої «породи» не лишилося ні в конях, ні в собаках з котами, ні в людях. Тож оцінна вартість тварини від «віддам в добрі руки» до мільйонів доларів — суто людська примха. Щодо кількості тварин, то це теж маячня. Так, «кінська мама» в країні ще не перевелася. Але чогось зараз діти бачать коней переважно на картинках, навіть ті, що живуть в селах.

Кінь — то є кінь, з тими самими ногами, суглобами, серцем, шлунком, мозком. Тож справа тут не в особливостях утримання конкретної породи, а в людському ставленні. Простий приклад: те що породистого собаку змалечку годують дорогим кормом, а дворняжку — чим прийдеться, вибір людини, аж ніяк не самої тварини. Те саме й з кіньми — до чого змалечку привчиш, до того організм й пристосується. Якщо на елітній конюшні десь в Німеччині, лоша з перших днів стоїть в теплі та отримує відбірне сіно й мюслі, так і треба його буде годувати та утримувати все життя. А якщо коник з дитинства пристосувався до більш суворого оточення та харчів, то він виросте витривалішим та набагато менш вибагливим. Звісно, існує чимало продуктів, яких коням категорично не можна. Але це вже — нюанси загально-кінського травлення, які є однаковим для всіх порід.

Тут знов варто повернутися до відносності класифікації порід. Наприклад, змішання двох порід ще рахується за породу — англо-арабські коні тому яскравий приклад. Змішання трьох порід — то вже, як правило, не «порода». По-друге, професійний кінний спорт та міжнародні змагання — задоволення не з дешевих, тому звичайного коника не так просто зустріти на змаганнях міжнародного класу — так само як ви не побачите дворняжки на виставці кінологів. І врешті решт, якщо коли-не-коли «простий» коник вставить «елітного» на змаганнях, порода може пізніше приписатися «для галочки», за місцем походження.

Кілька прикладів:

  • Бест-Мейт (англ. Best-Mate, найкращий друг) — скаковий кінь який тричі вигравав на перегонах в Британії у 2002, 2003 та 2004 роках. Зазначена порода — ірландського походження.

  • Мілтон — кінь, який заробив більше мільйона фунтів стерлінгів на конкурних змаганнях в 1980-1990 роки. Порода не зазначена, адже мама — англо-арабка з чистокровкою, а тато — голландський теплокровний жеребець.

  • Харизма — кобила, яка виграла чимало міжнародних змагань з триборства. Класифікували її як новозеландську спортивну, адже народилася вона саме в Новій Зеландії. Але її мама — англійська чистокровна, а тато має гени першерона.

Звісно, ніхто не каже що кінь який все життя тягнув воза, раптом поїде та поб’є рекорд стрибків у висоту. Генетика, безумовно, має велике значення — але річ у тому, що дуже важко передбачити як в окремого коня зіграє кров. До того ж, на одній генетиці виїхати неможливо. Тренування, догляд, харчування, та й — врешті решт — виховання мають величезне значення.

Дехто досі вважає що «немодні» коники погано піддаються навчанню або дресуванню — начебто, гени «не ті». Але знов таки, питання генетики — неймовірно складні, тож виключно математикою тут не прорахуєш. Коні, так само як й люди, мають природні схильності до конкретних видів діяльності. Хтось вміє розвивати велику швидкість на коротких дистанціях та відправляється на перегони. Комусь легше даються стрибки в висоту. Хтось вміє гнучко та граціозно рухатись, тож тренується на виїздку. А хтось може й не летить на скажених швидкостях, проте вміє методично, невтомно перти вперед — та й потрапляє на дистанційні перегони. А щодо розуму в чистому вигляді, то, по-перше, важко визначити інтелектуальні здібності тварини — особливо, враховуючи то, що наші рамки на коня просто не налізуть. А по-друге, кмітливість — це теж не раз результат виховання та умов, в яких формується тварина.

Якщо добре задуматись, то коні, так само як й люди — унікальні особистості зі своїм талантами та недоліками, думками та почуттями. Тож не варто фанатично вішати на них ярлики. Й справа тут не в «какая разніца?» породистий кінь чи ні, а в людському ставленні до тварини, її потенціалу та характеру. Працювати можна з будь-яким конем. Подружитися можна з будь-яким конем. Полюбити можна будь-якого коня. В незалежності від того, ким були його батьки та що в нього написано в паспорті.


P.S. В продовження головної ідеї статті, на фото немає жодного «чисто-породистого» коня ;)

55 перегляд